Ура! Ура! Ура! Нарешті настали літні канікули!

Відчуття свободи, шаленого щастя, усвідомлення того, що не треба рано прокидатися,

а можна, лежачи у ліжку, розпланувати весь свій день.....

           

  Звичайно, це все прекрасно, але сьогодні я хочу поспілкуватися не тільки з вами, але і  з вашими батьками. І розмова наша піде про заохочення  вас, шановні мої, до читання. Тому що на літні канікули  ви отримуєте список книг, які треба прочитати за літо. Не всім вам цього хочеться, але, але, але... 

            На,привеликий жаль, за останні п’ять років число людей, які практично не беруть до рук книжки, збільшилося з 27 % до 36 %.

          

  Я хочу нагадати вам, що люди, які читають книжки  завжди будуть керувати  тими, хто дивиться телевізор. Тому що  книга збільшує словниковий запас, розвиває фантазію, вчить спілкуватися, вчить виживати в цьому світі....

                        Згадайте Робінзона Крузо, який опинився на безлюдному острові і зміг там вижити завдяки знанням про рослини, тварин, про землеробство, будівництво.... До речі, саме книга Даніеля Дефо  займає перше місце  в рейтигну  популярних книги і перевидається  мільонними накладами.

          

  А тепер декілька уривків із знаменитої лекції письменника Ніла Геймана.

 Прочитайте і...подумайте..

«Простий спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити их читати і довести, що читання – це приємне дозвілля. Найпростіше – знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте їм прочитати їх.

Бібліотекар завжди знайде книгу, яка сподобається. І тоді ви зрозумієте, що читання само по собі – це насолода.Одного разу усвідомивше це, ви на шляху до постійного читання. Читання – це ключ. Слова зараз найважливіші, ніж будь-коли, ми досліджуємо світ з допомогою слів, а так як світ зісковзується  в світове павутиння, ми йдемо за ним, щоб спілкуватися і усвідомити те, що ми читаємо. Люди, які не розуміють один одного, не можуть обмінюватися ідеями, не можуть спілкватися.... Художня проза – це щось, що ви виробляєте з літер абетки та знаків пунктуації, і ви, ви один, використовуєте свою уяву, створюєте світ, заселяєте його і дивитесь навкруги чужими очима. Ви починеєте відчувати предмети, відвідувати місця і світи, при які б ми і не знали.

Література покаже вам інший світ, вона поведе вас туди, де ви ніколи не бували....Книги – це реально існуючі місця, не сумнівайтеся в цьому....Книги зможуть вам дати знання про світ, вони дають вам зброю, дають вам захист...

Мені  поталанило. Коли я ріс, у мене була чудова районна бібліотека. У мене були батьки, яких можно було умовити відвести мене  бібліотеку по дорозі на роботу під час літніх канікул. Там були хороші бібліотекарі. Вони любили книги і любили аби їх читали. Їм подобпася хлопчик з великими очима, який любив читати. Вони говорили зі мною про прочитані книжки. Вони відносилися до мене як до звичайного читача – і це означало, що вони поважали мене. У 8 років я не звик, щоб мене поважали.

Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися. Це щсвіта, це відпочинок, це доступ до інформації....

Бібліотеки – це брама в майбутнє. І дуже жаль, що по свьому світу ми бачимо, як місцеві влада розглядає закриття бібліотек як легкий засіб сберегти гроші, не розуміючи, что вони обкрадають майбутнє, щоб заплатити за сьогодні. Вони закривають браму, яка повинна бути відкритою.

Іншими словами, наші діти і онуки не так освічені, як ми, і їх менше, ніж нас. Вони менш здатні орієнтуватися у світі, розуміти його, вирішувати проблеми. Їх легше обманути і  заплутати, у них менше можливостей змінити свій світ, вони менше працелюбні.

Я вважаю, що у нас є відповідальність перед майбутнім. Відповідальність і зобов’язання перед дітьми, перед дорослими, якими стануть ці діти, перед світом, в якому вони будуть жити.  Ми всі – читачі, письменники, громадяни – маємо зобов’язання. Ми повинні підтримувати бібліотеки. Використовувати бібліотеки, заохочувати інших користуватися ними, протестувати проти їхнього закриття.

Якщо ви не цінуєте бібліотеки -  це означає -  ви не цінуєте інформацію, культуру, мудрість. Ви глушите голоси минулого і шкодите майбутньому.

Одного разу Алберта Енштейна запитали, як ми можемо зробити аби наші діти були розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви бажаєте аби ваші діти були розумними, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви бажаєте аби вони були ще розумнішими, читайте їм більше казок. Він розумів цінність читання і уяви.

Я маю надію, що ми зможемо передати нашим дітям світ,  в якому вони будуть читати, і їм будуть читати, где вони будуть уявляти і розуміти....»

Що можна ще сказати ? Читайте, читайте, читайте.

І приходьте в мою улюблену бібліотеку !

           

До нових зустричей , ваш Каштанчик.