понеділок, 7 грудня 2015 р.


От і настав останній місяць 2015 року – грудень...
Всіх нас чекають чарівні свята – Новий рік, Різдво; красуня-ялинка, подарунки...
Очікування дива, виконання всіх  бажань, зустрічі з друзями, святкові вистави...





            А чи знаєте ви, що :

            Прикрашати ялинку стало давньою та доброю традицією. Перша святкова ялинка зявилася у Німеччині в 16-му столітті. Німці вважали ялинку священним деревом, символом безсмертя, вічної молодості, вірності та гідності. Вони вірили, що у гілках ялинки живе добрий дух лісу. А шишки ялинки, якими розпалювали камін, вважалися «вогнем життя».




            У 1841 році ялинка прийшла в Англію. Указ про святкування Нового року з ялинкою був підписаний самою королевою Вікторією. Першу новорічну ялинку було встановлено на головній площі Англії перед королівським палацом.


            В середині 19-го століття ялинка зявилася  у Франції. Установити ялинку повелів король Луї-Філіпп – на прохання своєї невістки, дружини сина. Вона була німкенею, і дуже сумувала  за звичаями своєї Батьківщини....



            Сьогодні ялинку можна прикрасити у давньогерманському стилі – яблуками, або по-англійські – дзвониками, або по-французьки – золотими горіхами, або як у Фінляндії – фігурками білосніжних янголів. В Угорщині ялинку прикращають сніжинками, в Італії – солодощами...





            А чи знаєте ви, що:
            Різдвяну ялинку вважали «райським деревом» і спочатку прикрашали її виключно солодощами.
            Прикрашати ялинку іграшками стали наприкінці ХУП століття.


            Перші скляні кульки на ялинку зробили німецькі майстри. Батьківщиною цих витончених ялинкових прикрас стала Тюрінгія. В маленькому містечку Лауша в середині ХІХ століття видули таку тоненьку кульку, що вона майже не мала ваги. Щоб кулька була блискучою, скло з внутрішньої  сторони покривали тонким шаром свинцю ( пізніше шкідливий свинець замінили на нітрат срібла), з зовнішньої сторони прикрашали сяючими іскорками, блистівками. День, коли це сталося, можна вважати днем народження самої витонченої ялинкової прикраси «всіх часів і народів». Мода на ялинкові кульки не пройде ніколи...



            А чи знаєте ви, як звуть  нашого Діда  Мороза в різних країнах світу ?



                        Італія – Бобо Наталє;
Франція – Пер Ноель,
Чехія та Словакія – Мікулаш,
Швеція – Королева світла Лючія;
Англія, Німеччина, Голландія, Америка – Санта Клаус;
Фінляндія – Йолопуккі;
Японія – Сьогацу-сан;
Колумбія – Папа Паскуале.
           
            А чи знаєте ви, куди заховати подарунок ?



 В Німеччині подарунок ховали у смугасту панчоху і привязували її до дверей.
 В Голландії подарунок ховали у черевик і  спускали через димохід.
 У нас подарунки знаходять під ялинкою.



І щоб вам не подарували, завжди памятайте : вам хотіли зробити свято, думали про вас, коли вибирали вам подарунок, дуже хотіли аби ви  раділи.
Посміхніться і – будьте щасливими !

                                               З Новим роком! З Різдвом !

                                                                                              Ваш Каштанчик




понеділок, 2 листопада 2015 р.





Привіт! Сьогодні я запрошую вас на прогулянку
 містичним Києвом...






            Чи знаєте ви, що в Києві більше десяти Лисих гір, але сама знаменита та, яка  розташована біля станції метро «Видубичі» в Голосіївському районі. Саме сюди летіла на шабаш булгаківська Маргарита.


            Кияни називають гору Лисухою, Лискою, навіть Лисочкою. Йти до неї недалеко – всього декілька хвилин від  станції метро «Видубичі», повернути під місток, пройти уздовж річечки  Либідь, і ми – біля одного із самих містичних місць столиці.
            Слов’янська легенда  розповідає: землю оперізує змія, яка кусає себе за хвіст, і місце укусу знаходиться  як раз в Києві – а саме на Лисій горі.


            Є й переказ про те, що на одному з приярку нашої  київської Лисої гори – на Дівич горі – зарито клад, але той, хто його шукає, гине.

«И в народе молва – там цветет сон-трава, это место от века заклято!Там под грудой костей схоронил чародей нажитое неправдою злато!»
                                                                            (А. Подолинський)



            Заманює на гору жіночий голос. На Дівич горі є Русалчин яр, біля якого є озеро, де живуть русалки. Отже, у озері не можна купатися, бо веселі риби-дівчини  затащать на дно.
            Місцем зібрать відьм у давньому Києві була не тільки Лиса гора. «Шабашить» любили і на Щекавиці, і на Печерських пагорбах, де, до речі, розташована Верховна Рада.


            На початку ХХ століття на Лисій горі почали страчувати державних злочинців.На приклад, 24 вересня 1911 року тут стратили вбивцю премєр-міністра Петра Столипіна – Дмитра Багрова. По місцю, де його поховали, прогнали роту солдат, щоб стерти могилу з лиця землі. І, говорять, душа злочинця не має спокою, і все ще ходить по  горі, ї ті, хто гуляє тут вночі, стверджують, що чули чоловічий голос, який  чи то вив, чи то шепотів: «Столипін...»
           

 Багато цікавого  можна дізнатися з  книги Володимира Гузія «Опис землі Голосіївської». В унікальному  краєзнавчому виданні автор досліджує минуле землі, яку по праву можна назвати сакральним центром Києва.... Перед очима читача розгорнуться події від правічних часів і до наших днів. Ви познайомитися із тисячами артефактів, зосереджених в Голосіївському районі нашої столиці, про існування більшості яких мешканці і гості Києва нпвіть не здогадувалися... Приходьте і читайте !


            Поради від Каштанчика:

Сучасні дослідження підтвердили знання пращурів – вода здатна запам’ятовувати слова та думки, має пам’ять і предає інформацію. Отже : 
·         Поспілкувавшись з неприємною для вас людиною, розмова з якою залишила прикрий присмак, прийміть душ. Саме вода змиє важкі відчуття.
·         Женіть від себе всі погані думки, коли куховарите або п’єте чай. Рідина запамятовує слова прокльонів та гніву, і вони зваляться на вас і нашкодять саме вам.




                                                                                  Ваш Каштанчик.

четвер, 1 жовтня 2015 р.

Ви знаєте, що в багатьох містах світу існують пам’ятники літературним героям ?
Чому скульптори  саме їм присвячують свої роботи ?
Можливо це спогади дитинства або спогади про улюблену книгу і бажання поділитися своїм сприйняттям певного літературного твору
 через зображення головних, і не тільки, літературних героїв.
На мій погляд це цікава інформація і я хочемо поділитися нею з вами.





Літературний герой
Автор та назва твору
Країна та місто де знаходиться памятник
Аліса
Л. Керролл «Пригоди Аліси в Країні чудес»
США -    Нью-Йорк
Барон Мюнгхаузен
Е. Распе «Пригоди барона Мюнгхаузена»
Німеччина -  Боденверден,
Україна -  Кременчуг, Одеса
Росія -   Калінінград, Сочі,
Москва
Бременські музики
Бр. Я. та В. Грімм«Бременські музики»
Німеччина, -  Бремен
Латвія -  Рига
Гамлет і Офелія
В.Шекспір «Гамлет»
Данія
Горбоконик
П. Єршов «Горбоконик»
Росія -  Тобольськ
Дама з собачкою
А. Чехов «Дама з собачкою»
Україна  - Ялта
ДАртаньян
О. Дюма «Три мушкетери»
Франція -  Париж
Франція – Гасконь -  Ош
Нідерланди -   Маастрикс
Два кипітана
В. Каверін «Два капітана»
Росія  -  Псков
Дон Кіхот
Сервантес «Дон Кіхот»
Болгарія -  Габрово
Росія -  Москва,  Омськ
Куба - Гавана
Аргентина - Буенос-Айрес
Литва - Паневежес
США -  Лос-Анжелес
Дюймовочка
Г-Х. Андерсен «Дюймовочка»
Дані -  Оденсе
Україна - Київ
Жабка-мандрівниця
В. Гаршин «Жабка-мандрівниця»
Білорусь - Гродно
Капітан Немо
Ж. Верн «20 тис. льє під водою»
Франція - Нант
Каштанка
А. Чехов «Каштанка»
Росія -  Таганрог
Левша
М. Лєсков « Левша»
Росія -  Тула
Мауглі
Р. Кіплінг «Книга джунглів»
Україна  -  Миколаїв
Мишка-норушка
Героїня казок
Литва -  Клайпеда
Муммі-Троль
Т. Янсон «Пригоди Муммі-Тро»ля
Фінляндія
Муха-Цокотуха
К. Чуковський  «Муха-Цокотуха№
Росія - Сочі
Петрик і Гаврик
В. Катаєв  «Біліє парус одинокий»
Україна -  Одеса
Піноккіо
К. Коллоді  «Пригоди Піноккіо»
Італія -  Флоренція
Пітер Пен
Дж. Баррі «Пітер Пен»
Британія - Лондон
Попелюшка
Ш. Перро «Попелюшка»
Франція -  Гасконь - Кондом
Робін Гуд
Легенди про Робіна Гуда
Британія -  Ноттінгем
Ромео і Джульєтта
В. Шекспір «Ромео і Джульєтта»
Україна -  Львів
Русалонька
Г-Х. Андерсен  «Русалонька»
Данія -  Копенгаген
Стійкий оловяний солдатик
Г-Х. Андерсен «Стійкий оловяний солдатик»
Данія -  Оденсе
Тіль Уленшпігель
Ш.де Костер «Тіль Уленшпігель
Бельгія - Дамм;
Німеччина -  Мельн
Том Сойєр та Гек Фінн
М. Твен «Пригоди Тома Сойєра»
США -  Ханнібал




             А в Голосіївському районі може зявитися памятник літературному герою ?
                        Як ви вважаєте ?  І якщо так, то напишіть  -  кому.


До зустрічі! Ваш Каштанчик

неділя, 6 вересня 2015 р.

«Є книги нові і давно вже знайомі,
Є книги яскраві, як сонячний промінь...
Є книги серйьозні – про різні науки,
Є добрі і ніжні, мов мамині руки...»

Як ви вже здогадалися, сьогодні ми поговоримо про книгу і бібліотеку.
Бо саме 30 вересня в Україні – свято – Всеукраїнський день бібліотек!
 І у моєї улюбленої бібліотеки  також свято, з яким я
 щиро вітаю весь колектив бібліотеки ім. М.М. Коцюбинського !
Також прийміть мої вітання всі бібліотекарі ЦБС Голосіївського району!


            Всі ми починаємося з дитинства. Хто з нас, ставши дорослими, не згадує свого дитинства і не мріє знову зустрітися з улюбленими героями, передати естафетну паличку вже своїм дітям і навіть онукам... Все це можливо.... Варто тільки переступити поріг бібліотеки для дітей.

Бібліотека ім. М.М. Коцюбинського - добрий острівець дитинства – була і залишається для дітей прихистком доброти, уваги, допомоги. І відбувається це завдяки високопрофесійному колективу бібліотеки. А що ховається за цим загальним поняттям «колектив»?. ЛЮДИ, для яких слово покликання – не просто звук. Дякуючи цим талановитим, привітним, доброзичливим професіоналам, бібліотека користується повагою і  любовю  мешканців Голосіївського району. І як тут не згадати Дерунова : «Бібліотека бібліотекарем тримається». Для цих людей бібліотечне покликання – це коли часткою твого життя стали книги та люди. Для «коцюбинців» - бібліотекар – це не фах, а стан душі. Всі вони сповідують принцип двох «П»: «Порядність та Професіоналізм»
            Завдяки професіоналізму, відношенню до своєї справи, любові до читачів кожного співробітника бібліотеки, кожний користувач відчуває себе тут, як у рідній домівці. Дуже часто дефіцит доброти, зростаюче почуття самотності, невпевненості у завтрашньому дні, вимушують йти до бібліотеки не лише за книгою, а заради спілкування, для відновлення душевного комфорту.
Тут дитині намагаються прищепити повагу до книги, бо тільки скоштувавши власними губами, на початку життя, високий хміль справжньої літератури, люди зможуть достеменно оцінити її необхідність, її благодатну возвеличуючу силу.


            В бібліотеку приходять діти з різних соціальних прошарків. Одні мають змогу купувати книги, й приходять до бібліотеки з конкретним запитом, переважно довідкового характеру, інші – губляться від одного виду яскравих обкладинок і, як наслідок, не в змозі вибрати собі книгу. Усвідомлюючи це, колектив бібліотеки намагається не тільки прищеплювати дититні любов до книги, до читання, а й навчити користуватися бібліотекою.
            Тут бібліотекарі працюють не тільки як фахівці своєї справи, але і як педагоги, психологи, соціологи, просто мами – до яких приходить дитина, і, головне, - ця дитина знає, що їй тут, у бібліотеці, обов’язково допоможуть !
До речі, психологи вважають, що потреба у читанні формується до дванадцяти років. Пізніше з цим у людини будуть великі проблеми. Добре, якщо всі, зацікавлені в цьому, дорослі : бабусі й дідусі, батьки, вчителі, бібліотекарі – об’єднають зусилля  по збереженню культури в нашому суспільстві.


Але й ще про це повинна памятати держава , бо:
·         «Щоб допомогти книжці, не потрібно змінювати Конституцію» (брати Капранови, письменники)
·         «Гроші вкладені в культуру, повертаються освіченим суспільством» ( Ю. Норштейн, режисер, автор мультфільму «Їжачок в тумані»)
·         «Культура – це середовище, в якому формується нація» ( Ю. Іллєнко, український режисер)
·         «Без культури повноцінної держави не збудуєш» (О. Гончар, український  письменник)
Інакше, як писав у своїй статті Андрій Рушковський, «Похищение Европы, или завтра будет поздно» «Пора за голову браться и вспомнить, что серое вещество было заложено в нас не для того, чтобы баксы считать да карманы набивать. Не то не за горами тот час, когда молодые люди будут искренне полагать, сто Ренуар – это марка конфет, выпускаемых фабрикой «Рошен», Кафка – сорт кофе, а Пантаргюэль, какое-то диковинное блюдо, давшее название ресторану, что у Золотых ворот».


 «Я вважаю так : бібліотеки – це основа культури країни. І від бібліотек, від їх доступності, від  доступності до скарбів, які в них зберігаються, залежить культура країни. Може на бути університетів, ніякої вищої освіти, але коли є хороші бібліотеки, все можливо поновити. Якщо бібліотеки не буде,  ніяка вища освіта нічого не дасть.
            Бібліотеки – це центр культури, найдорожчий наш культурний фонд, тому відношення до бібліотек повинно буди особливо дбайливим.
            Якщо бібліотеки є, якщо вони не горять, не заливаються водою, мають приміщення, оснащені сучасною технікою, керуються не випадковими людьми, а професіоналами – культура не загине в такій країні»
Ці слова належать , як на мене, одному з найосвічених та культурних  людей ХХ століття, росіянину  академіку Дмитру Сергійовичу Ліхачову.
Коментарі, як кажуть , зайві....

А тепер, шановні, невеликий тест-вікторина для тих, хто дружить з книгою:
  • Який відомий російський поет, що написав вірш «На смерть Шевченка» народився у Немирові в Україні ?
  • Який твір української тематики рекомендував Ернест Хемінгуей молодій письменнниці Ліліан Росс для обовязкового читання ?
  • Який твір Жуля Верна присвячений Карпатам ?
  • Якому російському поету належать рядки : «Разучите эту мову, эта мова величава и проста...»?
  • В якому  місті Іван Бунін писав «Окаянные дни»?
  • Який вірш Гійома Апполінера пов’язаний з українською історією ?
  • І. Тургенєв та В. Гюго підтримали українського діяча за роботу по українській літературі, яка була заборонена в Росії ? Кого ?
  • Якщо В. Жуковський і  К. Брюлов викупили Тараса Шевченка з кріпацтва, то хто з відомих російських письменників брав участь у звільнені з кріпацької неволі братів і сестер великого Кобзаря ?

Бажаю успіху у пошуках!





P.S.     Придумали: «Библиотеки – сети каких-то там известных всем реформ»,
            Известно же, и знают даже дети:  реформ-то не бывает без платформ.
            И где сия великая платформа?   На это я даю простой ответ:
            На Украине лишь тогда пойдет реформа, когда горит в библиотеке свет!



Ще раз зі святом Вас, дорогі мої бібліотека та бібліотекарі!

                                                                                   Ваш Каштанчик.

            

середа, 12 серпня 2015 р.





«Я все люблю в своїм краю: криницю, звідки воду пю,
Та повні гомону ліси, та дзвони срібної роси...
Я все люблю в своїм краю:
Найбільше матінку свою, ласкаву, радісну, єдину...
Люблю, як сонце, Батьківщину.»
(М. Сингаївський)

            На карті світу Україну відшукати нескладно. Ця древня земля лежить на південному заході Східно-Європейської рівнини – «проти сонця, головою до Чумацького Возу ( сузір’я Великої Ведмедиці), ногами до синього моря», як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером, в якому степова волелюбність і непокірність поєдналася з європейською раціональною поміркованістю.
            Бути українцем – значить пишатися своєю Вітчизною. Красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбогатшою культурною спадщиною.
            Бути українцем – значить розбудовувати справжню незалежну державу і духовно «повертатися» у родину народів Європи, виконуючи заповітну ирію багатьох поколінь український патріотів.
            Бути українцем – значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу.
            Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом з твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна !
                        Бути українцем – само по собі вищий прояв патріотичму. Письменники, що писали українською мовою у 20 столітті, які стали жертвами «розстріляного Відродження», - це теж патріотизм.
 Пропоную вам Топ-8 проявів патриотизму в Україні за останні 100 років. 


1. Небесна сотня
До 18 лютого їх було дев’ять. 18-21 лютого – 86. після, від травм, які були отримані під час лютневого протистояння, загинуло ще 17 чоловік. Дорослі чоловіки і зовсім ще діти, в основному – жителя ЗахідноїУкраїни, герої «Небесної сотні» назавжди залишуться з нами, а їхній подвиг і через століття  жителі нової України – незалежні  не від Росії, не від ЄС – будуть пам’ятати як величезний прояв патріотизму.


2. Військові в АТО
            Подвиг  реального часу. Наші знайомі, друзі, колеги, діти воюють на Донбасі на цілісність України. За даними ООН, до середини лмстопада 2014 року на сході України 4132 чоловіка загинули, а ще 10 тисяч – поранені. Насправді ці цифри значно вищі, і, якщо не відбудеться дивая. В майбутньому кількість жертв буде зростати.




3. Помаранчева революіця.
            У порівнянні з теперішніми подіями Помаранчева революція виглядає як дитячий садок. Протягом трошки менше двох місяців, поки вона тривала,  ніхто не помер. Але хто знає, стався би Євромайдан, якщо не було б революції 2004 року ? ( яка, до речі, почалася в 20-х числах листопада). Саме ті, хто тоді були підлітками, до 2014 р.  перетворилися в досвітчених революціонерів.


4. Революція на граниті
            Зараз нереально уявити, що таке було повстати в 1990 році, проти СРСР, де прошепотіти про щось українське було неможливо, а про прояв патриотизму і поготів. Революція на граніті, яка продовжувалася з 2 по 17 жовтня 1990 року на Майдані Незалежності, була поавністю організована силами студенства. На той момент вона не мала аналогів в Європі,  адже «оксамитові революції» С хідної Європи в 1989 –мк проводили зрілі політики. Частина вимог протестувальників була виконана  урядом, і саме ця подія мала колосальний вплив на те, що через 10 місяців, 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення Незалежності України. Доречі, серед учасників Революції на граніті були люди, які і нині ведуть активне політичне життя: Олесь Доній, Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Олег Тягнибок, Анжеліка Рудницька, В’ячислав Кириленко, Олександр Ірванець, Вахтанг Кіпіані та інші.


5. Українська повстанська армія.
            Вона виникла в 1943 році як бойовий підрозділ Організації українських націоналістів, під час Другої  світової війни. УПА була єдиною, яка воювала проти всіх виключно за незележність України. У полон ніхто не здавався живим – рівень самогубств серед учасників УПА був дуже високим. Великі бої між УПА під керівництвом Тараса Чупринки – Шухевича та радянськими військами розгорнулися в 1945-1947 роках. Аби зламати супротив, більшовики склали  окремий договір з Польщою і Чехословаччиною і спільними зусиллями нанесли ніщівний удар по українським повстанчим силам. Останні із доблесних вояків УПА вийшли з «криївок» лише у 1991 році.


6. Бій під Базаром.
            Частина другого Зимового походу Армій Української Народної Республіки, також відомого як «Листопадовий рейд», який пройшов у жовтні-листопаді 1921 року і став останньою спробою українських національних сил завоювати незалежність України в 1917-1921 роках. Активні дії повстанських загонів були направлені на те, аби неуможливити вивіз продовольства з України в Росію, і тим  самим врятували населення від голоду ( бо як раз зимою 1921-1922 років в Україні стався перший голодомог, спровокований більшовиками).  Бій під селом Базар Житомирської області стався 17 листопада 1921 року. В ході бою з більшовиками отримала поразку Волинська група Армій УПА під командуванням геренала –хорунжого Юрія Тютюнника ( у складі біля 1000 чоловік). Сили ворого у 40 разів були більші сил повстанців. «Червоні» вбивали виснажених, поранених бійців УНР. Сучасні історики вважають, що «Листопадовий рейд» не мав шансів на успіх, а був виключно проявом патриотизму.


7. Бій під Крутами.
            22 січня 1918 року Центральна Рада на Софійському майдані оголосила Четвертий Універсал, де Україну було проголошено незалежною державою. Аби відстояти цю саму незалежність, Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським відправила на фронт – Київ тоді з усіх боків  оточили більшовики – Студенський Курінь. У ньому було приблизно чотириста київських студентів, які  і пішли на перший і останній в своєму житті бій під Крутами 29 січня 1918 року, в 130 кілометрах від Києва. Бій з армією Муравйьова , яка мала чотири тисячі  бійців тривав п’ять годин. Всі українські бійці загинули ( або були взяті у полон і вбиті). І назавжди війшли в історію України як герої. Саме тому правда про бій під Крутаи десятиліттями замовчувалася, і тільки в 2006 році на залізничній станції Крути було відкрито Меморіал пам’яті героїв Крут. Вважається, що саме завдяки героїзму українських студентів під Крутами більшовиків вдалося затримати на декілька днів, що дало можливість тодішній українській владі підписати Брест-Литовський мирний договір. Правда, врятувало Україну від більшовиків це ненадовго...


8. Українські Січові Стрільці.
            УСС, або усуси – єдина українська національна воєнна формація у складі австро-угорської армії під час Першої світової війни. У складі УСС були добровольці ( в кількості 2 тисяч чоловік), які відгукнулися на заклик Головної української ради в серпні 1914 року. Січові Стрільці стали першими українськими військовими у Східній Європі після битви під Полтавою 1709 року, тому мали велике значення для  формування українського патриотизму. Саме УСС стали попередниками всіх  наступних патріотичних рухів в Україні.

Що таке патріотизм : особистий досвід

Святослав Вакарчук, музикант, лідер групи «Океан Ельзи».

«Патріотизм – це певною мірою суміш гордості і страху. Гордість за те, що твоя країна і ти персонально в ній досягнули, а також підсвідомий страх втратити ці досягнення. А ще - готовність за будь-яку ціну захищати її здобутки. Патріотизм має грунтуватися на реальних речах, він не може бути виключно емоційним. Країну люблять не за те, що ми в ній народилися, а за те, що вона зробила нас тим, ким ми є».

Дмитрий Гордон, журналист, писатель, общественный деятель

«Патриотизм (не путать с национализмом) – это любовь к своей Родине. Ну, это в целом. А говорить хотелось бы как раз о частностях. Любовь к своей семье, к друзьям – тоже. К местам, которые помнят тебя маленьким, и  к тем, где ты был счастлив. И. привязанность к любимой работе – это тоже патриотизм. И слезы после победы любимой футбольной команды, и последний ночной троллейбус. И первый снег, и багряно-красный закат. И запах вокзала. И спектакль с Богданом Ступкой, и домик Булгакова и еще много-много всего, без чего тебя нет. А еще патриотизм – это когда не бьют себя в грудь и обо всем выше перечисленном не кричат, а несут это все в себе, тихонько. Чтобы не расплескать…»

Ирина Довгань. Патриот из Донецкой области

«Патриотизм – любовь к своей земле и к своему народу. Патриотизм – это когда в сложной ситуации человек способен поставить интересы своей страны выше, чем свои.

Матеріали з електронного видання Гордон





                                                           До зустрічі ! Ваш Каштанчик