«Є книги нові і давно вже знайомі,
Є книги яскраві, як сонячний
промінь...
Є книги серйьозні – про різні науки,
Є добрі і ніжні, мов мамині руки...»
Як ви вже здогадалися, сьогодні ми
поговоримо про книгу і бібліотеку.
Бо саме 30 вересня в Україні – свято
– Всеукраїнський день бібліотек!
І у моєї улюбленої бібліотеки також свято, з яким я
щиро вітаю весь колектив бібліотеки ім. М.М.
Коцюбинського !
Також прийміть мої вітання всі
бібліотекарі ЦБС Голосіївського району!
Всі ми починаємося з дитинства. Хто з нас, ставши
дорослими, не згадує свого дитинства і не мріє знову зустрітися з улюбленими
героями, передати естафетну паличку вже своїм дітям і навіть онукам... Все це
можливо.... Варто тільки переступити поріг бібліотеки для дітей.
Бібліотека ім. М.М. Коцюбинського - добрий
острівець дитинства – була і залишається для дітей прихистком доброти, уваги,
допомоги. І відбувається це завдяки високопрофесійному колективу бібліотеки. А
що ховається за цим загальним поняттям «колектив»?. ЛЮДИ, для яких слово
покликання – не просто звук. Дякуючи цим талановитим, привітним, доброзичливим
професіоналам, бібліотека користується повагою і любов’ю мешканців
Голосіївського району. І як тут не згадати Дерунова : «Бібліотека бібліотекарем
тримається». Для цих людей бібліотечне покликання – це коли часткою твого життя
стали книги та люди. Для «коцюбинців» - бібліотекар – це не фах, а стан душі.
Всі вони сповідують принцип двох «П»: «Порядність та Професіоналізм»
Завдяки професіоналізму,
відношенню до своєї справи, любові до читачів кожного співробітника бібліотеки,
кожний користувач відчуває себе тут, як у рідній домівці. Дуже часто дефіцит
доброти, зростаюче почуття самотності, невпевненості у завтрашньому дні,
вимушують йти до бібліотеки не лише за книгою, а заради спілкування, для
відновлення душевного комфорту.
Тут дитині намагаються прищепити повагу до книги,
бо тільки скоштувавши власними губами, на початку життя, високий хміль
справжньої літератури, люди зможуть достеменно оцінити її необхідність, її
благодатну возвеличуючу силу.
В бібліотеку приходять
діти з різних соціальних прошарків. Одні мають змогу купувати книги, й
приходять до бібліотеки з конкретним запитом, переважно довідкового характеру,
інші – губляться від одного виду яскравих обкладинок і, як наслідок, не в змозі
вибрати собі книгу. Усвідомлюючи це, колектив бібліотеки намагається не тільки
прищеплювати дититні любов до книги, до читання, а й навчити користуватися
бібліотекою.
Тут бібліотекарі працюють не тільки як фахівці
своєї справи, але і як педагоги, психологи, соціологи, просто мами – до яких
приходить дитина, і, головне, - ця дитина знає, що їй тут, у бібліотеці, обов’язково
допоможуть !
До речі, психологи вважають, що потреба у читанні
формується до дванадцяти років. Пізніше з цим у людини будуть великі проблеми.
Добре, якщо всі, зацікавлені в цьому, дорослі : бабусі й дідусі, батьки,
вчителі, бібліотекарі – об’єднають зусилля
по збереженню культури в нашому суспільстві.
Але й ще про це повинна пам’ятати держава , бо:
·
«Щоб допомогти книжці, не потрібно змінювати
Конституцію» (брати Капранови, письменники)
·
«Гроші вкладені в культуру, повертаються освіченим
суспільством» ( Ю. Норштейн, режисер, автор мультфільму «Їжачок в тумані»)
·
«Культура – це середовище, в якому формується
нація» ( Ю. Іллєнко, український режисер)
·
«Без культури повноцінної держави не збудуєш» (О.
Гончар, український письменник)
Інакше,
як писав у своїй статті Андрій Рушковський, «Похищение Европы, или завтра будет
поздно» «Пора за голову браться и вспомнить, что серое вещество было заложено в
нас не для того, чтобы баксы считать да карманы набивать. Не то не за горами
тот час, когда молодые люди будут искренне полагать, сто Ренуар – это марка
конфет, выпускаемых фабрикой «Рошен», Кафка – сорт кофе, а Пантаргюэль,
какое-то диковинное блюдо, давшее название ресторану, что у Золотых ворот».
«Я вважаю так : бібліотеки – це основа
культури країни. І від бібліотек, від їх доступності, від доступності до скарбів, які в них
зберігаються, залежить культура країни. Може на бути університетів, ніякої
вищої освіти, але коли є хороші бібліотеки, все можливо поновити. Якщо
бібліотеки не буде, ніяка
вища освіта нічого не дасть.
Бібліотеки
– це центр культури, найдорожчий наш культурний фонд, тому
відношення до бібліотек повинно буди особливо дбайливим.
Якщо
бібліотеки є, якщо вони не горять, не заливаються водою, мають приміщення,
оснащені сучасною технікою, керуються не випадковими людьми, а професіоналами –
культура не загине в такій країні»
Ці слова належать , як на мене, одному з
найосвічених та культурних людей ХХ
століття, росіянину академіку Дмитру Сергійовичу Ліхачову.
Коментарі, як кажуть , зайві....
А тепер, шановні, невеликий тест-вікторина для тих,
хто дружить з книгою:
- Який відомий
російський поет, що написав вірш «На смерть Шевченка» народився у Немирові
в Україні ?
- Який твір української
тематики рекомендував Ернест Хемінгуей молодій письменнниці Ліліан Росс
для обов’язкового
читання ?
- Який твір Жуля
Верна присвячений Карпатам ?
- Якому російському
поету належать рядки : «Разучите эту мову, эта мова величава и проста...»?
- В якому місті Іван Бунін писав «Окаянные дни»?
- Який вірш Гійома
Апполінера пов’язаний з українською історією ?
- І. Тургенєв та
В. Гюго підтримали українського діяча за роботу по українській літературі,
яка була заборонена в Росії ? Кого ?
- Якщо В.
Жуковський і К. Брюлов викупили
Тараса Шевченка з кріпацтва, то хто з відомих російських письменників брав
участь у звільнені з кріпацької неволі братів і сестер великого Кобзаря ?
Бажаю успіху у пошуках!
P.S. Придумали: «Библиотеки – сети каких-то там известных всем реформ»,
Известно же, и знают даже дети: реформ-то не бывает без
платформ.
И где сия великая платформа? На это я даю простой ответ:
На Украине лишь тогда пойдет реформа,
когда горит в библиотеке свет!
Ще раз зі святом Вас, дорогі мої
бібліотека та бібліотекарі!
Ваш Каштанчик.
